Прогулянка столицею: Києво-Печерська Лавра

Немає в Києві більш одухотвореного місця, ніж Свята Успенська Києво-Печерська Лавра, яка, за своєю будовою, є дійсно унікальною формою православної обителі. Її історія нараховує кілька сотень століть. Тут розташовуються основні храми і церкви українського православ’я, зберігаються мощі святих, а також знаходиться могила відомого державного діяча Російської імперії — Петра Аркадійовича Столипіна. Кожен відвідувач Лаври може дізнатися більше про розвиток церкви за часів Київської Русі, відвідати стародавні печери, в яких благочестиві ченці шукали духовного миру, а також насолодитися прекрасними архітектурними будовами. Для тих, хто приїжджає в столицю України вперше, Лавра стає обов’язковим місцем для відвідування. Ну, а для жителів Києва вона є відмінним місцем для спокійного відпочинку і очищення думок.

Історія Лаври бере початок ще в Київській Русі. Прийнято вважати, що її початок заклав преподобний Антоній Печерський, який в XI столітті використовував печеру, щоб жити в ній і молитися. Сьогодні ця землянка іменується «Варяжською». Навколо місця проживання Антонія швидко почали збиратися й інші віруючі, тим самим організувавши «печерну громаду». Сьогодні це місце іменується «Дальніми печерами». Коли поплічників «печерної громади» набралося дванадцять чоловік, Антоній вирішив, що йому варто знайти нове місце для усамітнення, і зник в підземній келії, залишивши головним ігумена Варлаама. Незабаром, печера, в якій усамітнився Антоній поступово почала перетворюватися на лабіринт, тим самим заклавши початок «Ближнім печерам».

36_2

Варлаам же, разом зі своєю братією, спорудив на місці первісної печери «церковну малу», а у 1062 році вони звели церкву на честь Діви Марії. У цьому ж році, на прохання Антонія, князь Ізяслав Ярославич подарував ченцям гору над печерами, яка стала притулком Старого монастиря. З цих пір печери перестали бути основним місцем проживання ченців — вони стали служити місцями для поховання покійних, і місцем проживання для аскетів-подвижників.

Незабаром після формування Старого монастиря, князь Ізяслав перевів преподобного Варлаама в Дмитрієвський монастир. Тоді Антоній призначає ігуменом преподобного Феодосія Печерського, який посприяв збільшенню братства з двадцяти до ста чоловік, і за чиє головування був прийнятий Студійський статут — перший статут Старого монастиря. У цей час кількість земель у братії знову зростає — князь Святослав Ярославич подарував обителі землі, на яких у 1073 році був зведений Успенський собор.

36_3

Архітектура земель братства поступово починала обростати все новими духовними об’єктами: Новий монастир, Троїцька надбрамна церква, Церква Святого Стефана, і це не кажучи вже про множинні келії, городи, ремісницькі будинки та інші споруди. Верхня Лавра почала формувати свій архітектурний ансамбль.

Зміни відбулися, коли в 1240 році хан Батий проник на землі Київської Русі. Його військо частково зруйнувало монастир, проте це ніяк не вплинуло на діяльність братства. Ситуація покращилася після переходу київських земель під заступництво Великого князівства Литовського. Так як литовські князі були більш прихильні до християнської віри, вони надали Печерському монастирю пільги та земельні володіння.

36_5

У XVI-XVII століттях печерським ченцям, під заступництвом Никифора Тура, а потім й Єлисея Плетенецького, довелося відстоювати свої права в уніатів, які претендували на монастир і всі його володіння. У нелегкій боротьбі печерянам все-таки вдалося відстояти свої позиції. Тоді Єлисей Плетенецький почав налагоджувати відносини всередині самого монастиря. Він направив всі заощадження монастиря на релігійні, просвітницькі і благодійні цілі та реконструкцію лаврських споруд, а також став ініціатором створення в 1615 році першої київської друкарні і гуртка вчених-ченців. Згодом, його приклад надихнув архімандрита Петра Могилу, який заснував монастирську вищу школу. Цей навчальний заклад став однією з попередниць Києво-Могилянської Академії.

У 1688 році монастир був офіційно проголошений Лаврою. До кінця XVIII століття Лавра продовжує розширювати свої володіння, ставши одним з найбільших церковних землеволодінь на території України. Хоча секуляризація, що відбулася в 1786 році, і позбавила Києво-Печерську Лавру частини територій, її матеріальне становище залишилося не зворушеним. Ченці були переведені на державне забезпечення, а різні споруди, що знаходилися на лаврській землі, приносили хороший заробіток.

У кінці XIX — початку ХХ століть архітектурний базис Києво-Печерської Лаври набув завершеності, і вона стала мати такий вигляд, яким ми її бачимо сьогодні.

Під час Другої світової війни і окупації Києва, Лавра була пограбована німецькими загарбникам, які вивезли всі цінні речі, що знаходилися тут, в нацистську Німеччину. А в 1941 році відбулася одна з головних трагедій — був підірваний Успенський собор. Решта споруд, не маючи належного догляду, теж почала валитися. За ініціативою Антонія Абашидзе на Дальніх печерах відродився монастир, який став оплотом для православних віруючих аж до 1961 року.

Після завершення війни радянська влада розпочала реставрацію архітектурних об’єктів та благоустрій земельної ділянки Києво-Печерської Лаври. У 1988 році частина територій та споруд Дальніх печер повернулася Українському екзархату Російської православної церкви, а в 1989 році така ж історія сталася і з Ближніми печерами. Це вплинуло на відродження Печерського монастиря.

У 1990 році Києво-Печерська Лавра увійшла до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

36_6

У 2000 році всі жителі України змогли стати свідками воістину чудесного видовища — відродження Успенського собору. 24 серпня того ж року собор було освячено.

Свята Успенська Києво-Печерська Лавра — це справжній пам’ятник історії, який зберігся до сьогоднішніх днів. Це ідеальне місце для тих, хто хоче зосередитися на своїх думках, і очиститися від мирських проблем. Вона очищає. Вона одухотворяє. Вона облагороджує. Якщо ви шукайте саме цього, то вам варто обов’язково її відвідати!

Де знаходиться: Київ, вулиця Лаврська, 11-15.

Темы:

Немає коментарів

Залишити коментарій