Перший київський марафон. Як це було?

Як це було?

20 серпня, опівдні, на Спортивному полі в районі Лук'янівки, приблизно там, де в даний момент знаходиться кінотеатр «Київська Русь», було дуже людно. Весь Київ зібрався на урочисте відкриття олімпіади. Спортсмени-учасники з'їхалися з різних куточків Імперії. Налічувалося їх понад шістсот.

Змагалися за різними напрямками: легка і важка атлетика, гімнастика, боротьба, марафонський біг, фехтування, плавання, стрільба, скачки, вело і навіть мотогонки. У ці дні місто жив спортом: змагання стали центральною темою в для київської преси. Люди подейкували на вулицях, на ринках і в торгових лавках про ці події. Але особливо раділи гімназисти, адже на час проведення спортивних ігор заняття в навчальних закладах були скасовані.

Пам'ятна поштова марка до Дня подій

Змагалися фехтувальники, стрибуни, плавці, яхтсмени та веслярі. Судді визначали найсильніших спортсменів на Матвіївській затоці Дніпра. Плавці демонстрували вміння в шести основних видах плавання: на грудях звичайний; на грудях (a la caisse); на грудях гоночний; треджен (вільний стиль, що нагадує за технікою кроль); на боці; кроль американський і австрійський. Дніпровська серпнева вода допомогла показати високу швидкість на всіх дистанціях.

Марафонський біг, як нововведення

Марафонський біг став основною спортивною подією Першої всеросійської олімпіади. Проводився він вперше. Преса вибухнула безліччю суперечок щодо гуманності цього виду спорту, народ замислювався і про доцільність його проведення. Журналіст видання «Київська думка», який публікувався під псевдонімом Гарольд, дав своє визначення спортивного нововведення: «Марафонський біг - цвях Олімпіади, хоча і небажаний цвях».

Проведення марафону вирішено було провести в останній день змагань, 24 серпня 1913р. Старт намітили на ранній ранок за вісім з половиною кілометрів від села Гурівщина по Житомирському шосе, біля хутора пана Кайля. Для забезпечення явки марафонців на старт без запізнень, увечері напередодні змагань всіх спортсменів відвезли спеціальним транспортом до вищезгаданого хутора. Ночували марафонці просто на сіннику без усяких зручностей.

На старт! Увага! Плеск в долоні! Старт!

Ніч стала першим випробуванням. Ранок видався туманним і прохолодним.

На цьому «спокуси» не закінчилися. Старт змагань ледь не зірвався через банальну неуважність судді, що спозаранку добирався до початку дистанції. Горе-суддя забув свій стартовий револьвер. Цей незграбний факт навіть зафіксовано в хроніці Першої Всеросійської Олімпіади. Так, замість пострілу з пістолета над Житомирським шосе пролунав відчайдушний плеск в долоні декількох суддів.

У 7:00 у селища Гурівщина зі старту вибігло п'ятнадцять чоловік. Маршрут був прокладений через Житомирське шосе, Брест-Литовське, Кадетське до Спортивного поля (Лук'янівка). Протягом всієї дистанції були встановлені столики з напоями та їжею (апельсини, лимони, шоколад та інша провізія), щоб спортсмени могли підкріпитися і втамувати спрагу, а також перев'язувальні пункти для надання медичної допомоги. Протяжність дистанції складала 40 км 665,5 м (38 верст 56 сажнів).

Спортсменів супроводжував загін козаків. На Житомирському шосе попереду біг киянин Алексєєнко, що утримував лідерство до самого міста. У міру подолання дистанції бігти ставало все важче, не тільки через втому. Дистанція для проведення марафону не була підготовлена ​​належним чином. У газеті «Киянин» від 25 серпня писали: «У міру віддалення від Гурівщини шлях, по якому доводитися бігти, стає все важче і важче. Справа в тому, що в даний час проводиться ремонт шосе; частина його розібрана, частина ще остаточно не перемощена; усюди щебінь, пісок, який потрапляє у взуття і сильно натирає шкіру. Більшу частину бігу доводиться здійснювати по узбіччю, що вельми незручно внаслідок їх вузькості».

Добігли не всі

На підході до Києва у Алексєєнко звело ноги судомою, і він більше не міг продовжувати боротьбу. Ф. Негору, кореспондент газети «Київської думки», так описав ситуацію з місця подій: «У Святошині маса дачників. Дивляться - хто з жахом, хто з жалем, у багатьох в руках вода, яку вони простягають біжучим. Тепер вони дійсно справляють важке враження. У кожному кроці, в кожному подиху видна неймовірна втома і повне виснаження сил. І тепер зрозумілий весь жах, вся жорстокість цього знаменитого марафонського бігу».

Переміг петербуржець Максимов на дистанції 40 км 665,5 м (38 верст 56 сажнів). Він подолав цю відстань за 3 години 3 хвилин і став володарем головної нагороди Першої всеросійської олімпіади - лаврового вінка. Друге місце отримав Щипун, його час становив 3 години 4 хвилини і 30 сек. (Санкт -Петербург), третє місце поділили між собою, що фінішували разом, петербуржець Тимофєєв і киянин Снімщіков . Їх час склав 3 години 20 хвилин рівно. 5 - е місце дісталося москвичеві Васильєву (3 години 21 хвилина), а 6- е місце Трусову (Санкт -Петербург). Всього до фінішу дісталося 11 спортсменів.

За рівнем організації, розмахом, кількістю учасників та глядачів Київська олімпіада не тільки не підманула очікувань, але навіть перевершила їх багато в чому. Місто переповнювала радість. Переможці, учасники та глядачі отримали незабутнє свято спорту, краси і здоров'я. Мало хто тоді міг помислити, що намічена на 1917 наступна Всеросійська Олімпіада вже не відбудеться.