Державні діячі
Михайло Грушевський
29 вересня 1866 — 1934
- Історик
- голова Центральної Ради
Найвизначніший український історик, який 1917–1918 років очолював Центральну Раду в будинку Педагогічного музею на Володимирській. Жив у садибі на Паньківській, 9, нині там його музей.
Велике щастя окупити своєю кров'ю забезпечення цієї свободи!
Біографія
Михайло Сергійович Грушевський народився в Холмі в родині викладача Сергія Грушевського, навчався в Тифліській гімназії, а 1886 року вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира. Його вчителем став Володимир Антонович, який увів молодого історика до таємної київської «Громади». 1894 року Грушевський захистив у Києві магістерську дисертацію «Барське староство» й поїхав до Львова очолювати кафедру історії України — там він почав головну працю життя, десятитомну «Історію України-Руси».
Після революції 1905 року Грушевський дедалі частіше працював у Києві: видавав тут «Літературно-науковий вістник», очолював Українське наукове товариство. 1908 року родина купила садибу на Паньківській, 9, де до 1910-го виріс великий прибутковий будинок, у якому оселився історик.
У березні 1917 року Грушевського заочно обрали головою Української Центральної Ради, і 13 (26) березня він повернувся до Києва. Рада засідала в новому будинку Педагогічного музею на Володимирській, 57 (нині Будинок учителя): тут ухвалили всі чотири Універсали, зокрема Четвертий, яким 9 (22) січня 1918 року проголошено самостійність Української Народної Республіки.
У січні 1918 року, під час наступу більшовиків на Київ, будинок Грушевського на Паньківській загорівся від обстрілу; у вогні загинули його бібліотека, архів і колекції. Згодом руїну розібрали. Після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 року Центральна Рада припинила існування, а 1919-го Грушевський емігрував.
1924 року академік Всеукраїнської академії наук повернувся до Києва й до 1931-го жив із родиною в уцілілому флігелі садиби на Паньківській, 9, очолюючи історичну секцію ВУАН. 1931 року його вислали до Москви. Помер Грушевський у листопаді 1934 року в Кисловодську після невдалої операції; поховали його в Києві на Байковому кладовищі.
Від 2006 року у флігелі на Паньківській працює Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, а біля Будинку учителя з 1998 року стоїть пам'ятник історику. Його ім'я носить вулиця, на якій розташовані Верховна Рада та Кабінет Міністрів України.
Хронологія життя
- 1866 Народження Народився в Холмі на Люблінщині.
- 1886 Київський університет Вступає до університету Святого Володимира, учень Володимира Антоновича.
- 1894 До Львова Після магістерського захисту в Києві очолює кафедру у Львові.
- 1908 Садиба на Паньківській Родина купує садибу на Паньківській, 9.
- 1917 Центральна Рада Обраний головою Ради, яка засідає в Педагогічному музеї.
- 1918 IV Універсал Проголошено незалежність УНР; у січні згорів його будинок.
- 1924 Повернення Повертається до Києва як академік ВУАН, живе у флігелі на Паньківській.
- 1934 Смерть Помер у Кисловодську, похований на Байковому кладовищі.
- 2006 Музей На Паньківській, 9 відкривається меморіальний музей.
Головні здобутки
- «Історія України-Руси» Перший науковий виклад історії України від давнини до XVII століття.
- Центральна Рада Голова українського парламенту доби революції 1917–1918 років.
- Незалежність УНР Під його головуванням ухвалено IV Універсал.
- Наукова школа Очолював НТШ у Львові та історичну секцію ВУАН у Києві.
Київ у долі
- Володимирська, 60 (Червоний корпус) — Київський університет Святого Володимира, де Грушевський навчався у 1886–1890 роках.
- Володимирська, 57 — Педагогічний музей (нині Будинок учителя), місце засідань Центральної Ради 1917–1918 років.
- Паньківська, 9 — садиба Грушевських (з 1908); прибутковий будинок згорів у січні 1918 року, у флігелі історик жив 1924–1931 рр. Нині — Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського (з 2006).
- Володимирська, біля Будинку учителя — пам'ятник роботи Володимира Чепелика (1998).
- Байкове кладовище — могила (ділянка № 6, біля Вознесенської церкви).
Галерея
-
-
-
-
-
