Павло Скоропадський

Павло Петрович Скоропадський — нащадок гетьманського роду, генерал російської армії, який 1917 року українізував очолюваний ним корпус і визнав владу Центральної Ради. 29 квітня 1918 року Всеукраїнський з'їзд хліборобів, що зібрався в київському цирку, проголосив його гетьманом; того ж дня на Софійській площі відбулися урочистості, а єпископ Никодим помазав нового гетьмана. Центральну Раду змінила Українська Держава.

Попри короткий час правління, гетьманат залишив у Києві тривку інституційну спадщину. Влітку 1918 року засновано Національну бібліотеку Української Держави (нині Національна бібліотека імені Вернадського), 6 жовтня відкрився Київський державний український університет, а 14 листопада гетьман затвердив закон про Українську академію наук, першим президентом якої став Володимир Вернадський. Тоді ж відкривалися українські гімназії, архіви, видавалися мільйони українських підручників.

Після антигетьманського повстання Директорії 14 грудня 1918 року Скоропадський зрікся влади й покинув Київ разом із німецькими військами. В еміграції в Німеччині він очолював гетьманський рух; у квітні 1945 року був смертельно поранений під час бомбардування станції Платлінг і похований в Оберстдорфі. 2023 року вулицю Льва Толстого в центрі Києва перейменовано на вулицю Гетьмана Павла Скоропадського; частину його архіву зберігає Музей гетьманства на Подолі.