Національний музей «Чорнобиль»

Пожежне депо, що стало музеєм

Музей розташований у будівлі, яка сама є частиною історії порятунку. Пожежне депо Подільської поліцейської частини звели в провулку Хорива у 1910–1911 роках коштом міської думи; комплекс складається з двоповерхового корпусу з широкими арками для виїзду пожежних команд і високої дозорної вежі — каланчі, з якої колись виглядали дим над дерев'яними кварталами Подолу. Автором проєкту називають архітектора Едуарда Брадтмана.

У 1980-х роках тут і в сусідній будівлі містилося управління пожежної охорони Київської області. Саме його підрозділи у ніч на 26 квітня 1986 року першими прийняли на себе гасіння пожежі на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Тож коли у 1992 році пожежна охорона передала будинок під музей, вибір місця виявився глибоко символічним.

Експозиція відкрилася у квітні 1992 року, до шостих роковин аварії; ініціатором створення музею стало Міністерство внутрішніх справ, у підпорядкуванні якого заклад перебуває й донині. У 1996 році музей отримав статус національного. Біля входу встановлено пам'ятний знак «Чорнобильська мадонна» (1996).

Дорога, якої вже немає

Відвідувачів зустрічав незвичний коридор: над головою висіли дорожні вказівники з назвами сіл, відселених із зони відчуження, — не біло-сині, як звичайно, а чорні, перекреслені червоною смугою, як позначають кінець населеного пункту. Над ними — справжня хоругва з покинутої сільської церкви. Цей образ «дороги в нікуди» став однією з найвідоміших музейних інсталяцій України.

Колекція налічувала близько семи тисяч предметів: розсекречені документи урядових комісій, карти й технічні матеріали ЧАЕС, фотографії, особисті речі ліквідаторів, перепустки до зони, зразки рослин зі слідами радіаційних мутацій, ікони й народне вбрання Полісся, зібрані експедиціями музею у покинутих селах. Серед головних експонатів — діорама станції «до, під час і після» аварії та діюча модель енергоблока, що пояснює, як працює реактор РБМК і що сталося тієї ночі. Окреме місце посідає електронна «Книга пам'яті» з іменами та фотографіями учасників ліквідації наслідків аварії.

У дворі музею стоїть техніка тих років — пожежна машина, карета швидкої допомоги РАФ, бронетранспортер — нагадування про тисячі людей і машин, кинутих на ліквідацію.

Оновлення до 40-х роковин

До сорокових роковин катастрофи будівлю кілька місяців ремонтували й реставрували. Наприкінці квітня 2026 року музей відкрився знову — з оновленою, інтерактивною та інклюзивною експозицією «Чорнобиль: люди і сенси». На відкритті були президент України Володимир Зеленський і генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі. Відреставровану каланчу планували відкрити як новий оглядовий майданчик Подолу.

Удар 24 травня 2026 року

Через місяць, у ніч на 24 травня 2026 року, під час масованої російської атаки на Київ ракети влучили в музей. Пожежа охопила дах, задня частина будівлі обвалилася разом із перекриттями верхніх поверхів, а вода, якою гасили вогонь, залила щойно відкриту експозицію. За даними МВС, близько 40% музейних предметів з експозиції втрачено безповоротно. Рятувальники й працівники музею просто з руїн виносили врятоване: фонди зі сховищ, картину Марії Приймаченко, український прапор, піднятий над ЧАЕС після її звільнення у 2022 році. Вуличний фасад і каланча вистояли.

Музей, створений, щоб зберігати правду, яку колись приховувала радянська влада, сам став свідченням нової війни. Попри руйнування, він продовжує роботу: восени 2026 року в єдиній вцілілій залі відкрилася міжнародна виставка «Чорнобиль 40: Нові сенси заради сталого майбутнього» — роботи 40 митців із 19 країн.