Лазар Бродський

Лазар Ізраїльович Бродський разом із братом Левом успадкував цукровий бізнес батька й очолив Олександрівське товариство цукрових заводів, яке контролювало понад чверть виробництва цукру в Російській імперії. Він заснував Друге товариство пароплавства Дніпром, був членом Київського біржового комітету, гласним міської думи й акціонером більшості великих київських підприємств — від водогону до парового борошномельного млина на Подолі.

Найвідоміший його дар місту — Хоральна синагога, зведена 1897–1898 років у його власній садибі на Малій Васильківській (нині вулиця Шота Руставелі, 13). Щоб обійти заборону на будівництво синагоги в центрі міста, будівлю оформили як молитовний дім у приватній садибі. У радянські часи синагогу закрили й віддали під театр ляльок; громаді її повернули наприкінці 1990-х.

Бродський утримував єврейську лікарню й школи, фінансував Бактеріологічний інститут, допомагав розширенню акушерської клініки університету, протитуберкульозному санаторію в Пущі-Водиці та Троїцькому народному дому. Він був одним з ініціаторів і головних спонсорів Київського політехнічного інституту. Зі заповіданих ним коштів (близько 500 тисяч карбованців) 1912 року зведено критий Бессарабський ринок.

Помер Бродський 1904 року в Базелі; тіло перевезли до Києва, відспівали в Хоральній синагозі й поховали на Лук'янівському єврейському кладовищі (склеп не зберігся). Ім'я братів увічнює вулиця Сім'ї Бродських у Києві.