Михайло Дегтерьов

Михайло Парфентійович Дегтерьов народився в київській купецькій родині й рано втратив батька. Розвинувши родинну торговельну фірму, наприкінці 1860-х він увійшов до кола найбагатших киян, з 1871 року був незмінним гласним міської думи, згодом — заступником голови Київського біржового комітету. Сучасники пам'ятали його як надзвичайно ощадливу, навіть скупу людину: бездітне подружжя Дегтерьових жило замкнуто й скромно.

Водночас Дегтерьов став одним із найщедріших благодійників міста. 1883 року він купив садибу на Покровській, 5 на Подолі й відкрив там богадільню на 40 осіб, 1892-го — «Будинок для вдів» на Покровській, 1 (архітектор Володимир Ніколаєв) із 45 квартирами для бідних вдів із дітьми. Коштом мецената 1895 року освячено Михайлівську церкву при Олександрівській лікарні (нині вулиця Шовковична, 39/1), у крипті якої його поховали.

За заповітом Дегтерьов передав Києву нерухомість на 2,5 млн і близько 2 млн карбованців у цінних паперах та готівкою. На ці гроші 1900–1902 років на Старо-Житомирській дорозі на Лук'янівці за проєктом Володимира Ніколаєва звели комплекс із 13 будівель — богадільню на 500 осіб, два дитячі притулки, лікарню й церкву. 1908 року дорогу назвали Дегтерівською; нині це Дегтярівська вулиця, а в будівлях богаділень на Дегтярівській, 19 розміщується військовий інститут.