Максим Рильський

Максим Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві в родині етнографа Тадея Рильського. Дитинство минуло в селі Романівка на Житомирщині, а з 1908 року він навчався в Києві, у приватній гімназії Володимира Науменка. У 1915–1918 роках студіював медицину в університеті Святого Володимира, потім історію та філологію в Українському народному університеті, але жодного не закінчив. Першу збірку «На білих островах» видав 1910 року, ще гімназистом.

У 1920-х Рильський належав до київських неокласиків разом із Миколою Зеровим, Павлом Филиповичем і Михайлом Драй-Хмарою. 19 березня 1931 року його заарештували, і близько п'яти місяців він провів у Лук'янівській в'язниці. Після звільнення поет пішов на компроміс із владою, писав і офіційні вірші, але зберіг високу майстерність: переклав «Пана Тадеуша» Міцкевича, «Євгенія Онєгіна», твори Шекспіра й Вольтера.

У 1942–1964 роках Рильський очолював Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії, що нині носить його ім'я. З 1951 року до смерті він жив у Голосієві, у будинку на нинішній вулиці Максима Рильського, 7, де написав збірки «Троянди й виноград» (1957) і «Голосіївська осінь» (1959). З 1968 року тут працює літературно-меморіальний музей поета, а сусідній Голосіївський парк від 1964 року носить його ім'я. Рильський помер 24 липня 1964 року й похований на Байковому кладовищі.