Тарас Шевченко

9 березня 1814 — 10 березня 1861

Поет
художник

Автор «Кобзаря» жив у Києві в 1846–1847 роках у будинку на Козиному болоті (нині музей), працював в Археографічній комісії й тут був заарештований.

Як умру, то поховайте / Мене на могилі, / Серед степу широкого, / На Вкраїні милій.

— «Заповіт», 25 грудня 1845, Переяслав

Біографія

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в кріпацькій родині в селі Моринці на Київщині. Викуплений із кріпацтва 1838 року, він навчався в петербурзькій Академії мистецтв, а 1840-го видав «Кобзар». До Києва поет уперше приїхав у червні 1843 року: познайомився з Михайлом Максимовичем, Пантелеймоном Кулішем, студентами університету, малював краєвиди міста.

10 грудня 1845 року Шевченка зарахували до штату Київської тимчасової комісії для розгляду давніх актів (Археографічної комісії): він їздив Київщиною, Поділлям і Волинню, замальовуючи пам'ятки старовини. Навесні 1846 року поет повернувся до Києва, спершу жив на Інститутській і Хрещатику, а в травні оселився в домі чиновника Івана Житницького в провулку на Козиному болоті. Разом із ним мешкали письменник Олександр Афанасьєв-Чужбинський і художник Михайло Сажин.

Кирило-Мефодіївське братство й арешт

У Києві Шевченко зблизився з Миколою Костомаровим та членами таємного Кирило-Мефодіївського братства, виступаючи з найрадикальніших позицій проти самодержавства й кріпацтва. 21 лютого 1847 року його затвердили вчителем малювання Київського університету, але до викладання він так і не приступив: 5 (17) квітня 1847 року поета заарештували на переправі через Дніпро при в'їзді до Києва й етапували до Петербурга, звідки відправили в солдати на заслання.

Шевченко помер 10 березня 1861 року в Петербурзі й був похований на Смоленському кладовищі. У травні того ж року труну перевезли в Україну; у Києві студенти університету випрягли коней і самі провезли її через Ланцюговий міст до церкви Різдва Христового на Подолі. 22 травня 1861 року поета перепоховали на Чернечій горі біля Канева.

Сьогодні про Шевченка в Києві нагадують Літературно-меморіальний будинок-музей у провулку Тараса Шевченка, 8-а (перший музей поета, відкритий 1928 року), Національний музей Тараса Шевченка на бульварі Шевченка, 12, університет його імені (з 1939 року) і пам'ятник роботи Матвія Манізера (1939) у парку Шевченка навпроти Червоного корпусу. Його червоний колір часто пояснюють легендою про покарання непокірних студентів; насправді червоний і чорний — кольори стрічки ордена Святого Володимира, на честь якого названо університет.

Хронологія життя

1814 Народження 9 березня в кріпацькій родині в Моринцях на Київщині.
1840 «Кобзар» У Петербурзі виходить перша збірка поезій.
1843 Перший приїзд до Києва Знайомство з Максимовичем, Кулішем і київським студентством.
1845 Археографічна комісія Зарахований до штату комісії, малює пам'ятки старовини.
1846 Козине болото Оселяється в домі Житницького, де тепер будинок-музей.
1847 Арешт Заарештований при в'їзді до Києва у справі Кирило-Мефодіївського братства.
1861 Смерть і перепоховання Помер у Петербурзі; труну провезли через Київ до Канева.
1939 Пам'ятник і університет Відкрито пам'ятник у парку; університет отримує ім'я Шевченка.

Головні здобутки

«Кобзар» Збірка, що стала основою новітньої української літератури.
Художник Києва Акварелі та малюнки Києва 1840-х — цінне свідчення вигляду міста.
Голос проти кріпацтва За поезію і зв'язок із Кирило-Мефодіївським братством поплатився десятьма роками заслання.

Київ у долі

Провулок Тараса Шевченка, 8-а — дім Житницького на Козиному болоті, де поет жив 1846–1847; з 1928 року будинок-музей.
Вул. Володимирська, 60 — Червоний корпус університету, куди 1847 року його призначили вчителем малювання.
Переправа через Дніпро — місце арешту 5 (17) квітня 1847 року.
Церква Різдва Христового на Подолі — тут у травні 1861 року стояла труна з тілом поета.
Парк Шевченка — пам'ятник Матвія Манізера (1939).
Бульвар Тараса Шевченка, 12 — Національний музей Тараса Шевченка.