Віктор Некрасов

Віктор Некрасов народився 17 червня 1911 року в Києві, у будинку на Володимирській, 4, у родині лікарки Зінаїди Некрасової. Раннє дитинство минуло у Швейцарії та Франції, а з 1915 року родина знову жила в Києві — на Кузнечній вулиці (згодом Горького, нині Антоновича). Некрасов здобув архітектурну освіту в Київському будівельному інституті (1936) і закінчив театральну студію при Театрі російської драми.

На фронті він був саперним офіцером, пройшов Сталінград, а повість «В окопах Сталінграда» (1946) принесла йому Сталінську премію. Після війни письменник жив у будинку № 38 на тодішній вулиці Горького (1944–1950), а з 1950 по 1974 рік — у Пасажі на Хрещатику, 15, де 1990 року встановили меморіальну дошку роботи Валентина Селібера.

Некрасов закохано писав про старий Київ. Саме він «відкрив» для киян Андріївський узвіз і в нарисі «Дом Турбиных» розповів, як розшукав будинок № 13 із роману Булгакова; йому ж приписують назву «Замок Річарда» для готичного будинку на узвозі.

10 жовтня 1959 року в «Литературной газете» вийшла його стаття «Почему это не сделано?» — перший публічний заклик радянського письменника спорудити пам'ятник жертвам Бабиного Яру замість планів забудувати яр. 29 вересня 1966 року, у 25-ті роковини розстрілів, Некрасов виступив на стихійному мітингу в Бабиному Яру. За це й за протести проти реабілітації Сталіна його переслідували, виключили з партії, а 1974 року змусили емігрувати. Він жив у Парижі, працював на Радіо «Свобода», помер 1987 року. З 2022 року його ім'я носить вулиця в Подільському районі Києва.