Замок Річарда — Левове серце

  • Адреса: Андріївський узвіз, 15
  • 1902–1904
  • Неоготика («англійська готика»)
Замок Річарда — Левове серце
Фото: Бондар Володимир, 2019 / Wikimedia Commons

Неоготичний «замок» з вежами й зубцями посеред Андріївського узвозу: прибутковий будинок 1902–1904 років, який обріс легендами про вкрадений проєкт, нічне виття в стінах і короля-лицаря з дитячих ігор Віктора Некрасова.

Прибутковий будинок підрядника Орлова

Будинок № 15 стоїть на крутому схилі літописної гори Уздихальниці, трохи нижче від Андріївської церкви. З вулиці він виглядає як справжня фортеця: висока вежа зі шпилем ліворуч, менші башточки, зубчасті завершення стін, стрільчасті вікна. Насправді ж це звичайний для початку XX століття прибутковий будинок — з квартирами, які здавали в оренду.

Звів його у 1902–1904 роках підрядник Дмитро Орлов. Хто саме автор проєкту, достеменно невідомо. Колись будинок помилково приписували Владиславу Городецькому, а найпопулярніша легенда стверджує, що Орлов «позичив» креслення будівлі, яку за проєктом академіка Марфельда збиралися звести для Міністерства внутрішніх справ на Аптекарському острові в Петербурзі. Будівництво нібито почали потай від міської влади, а наприкінці робіт у будинку сталася пожежа, через яку його добудували лише в кінці 1904 року.

Щоб завершити «замок», Орлов узяв позику в Київському кредитному товаристві й надалі жив зі здачі квартир. У 1911 році його застрелили за нез'ясованих обставин, і вдова, обтяжена боргами, продала будинок.

Звідки взялася назва

«Замком Річарда — Левове серце» будинок назвали не архітектори й не власники. За свідченням письменника Віктора Некрасова, ім'я придумали він і його ровесники в дитинстві: у дворі цього будинку вони гралися в лицарів, і готичні вежі нагадували їм замок короля Річарда I з роману Вальтера Скотта «Айвенго». Широко відомою назва стала після 1967 року, коли Некрасов розповів про це в нарисі «Дім Турбіних» у журналі «Новый мир».

Існує й інша, менш надійна версія: нібито кілька десятиліть тут жив торговець Річард Юревич, якого мешканці жартома прозвали Левовим Серцем.

Будинок, що вив уночі

Найвідоміша легенда замку — про звуки. Перші мешканці скаржилися на моторошне виття, що лунало зі стін і димарів, особливо у вітряні ночі; квартиранти не затримувалися надовго, а будинок прозвали проклятим. Розгадку, як переказують, знайшов історик, професор Київської духовної академії Степан Голубєв, який винаймав тут квартиру: у димоходах виявили вмуровану яєчну шкаралупу, а в стінах — горлечка скляних пляшок. Вітер, проходячи крізь них, і створював «потойбічні» звуки.

Кажуть, що це була помста будівельників скупому підрядникові, який не розрахувався з ними сповна. Документальних підтверджень цієї історії немає, але саме вона зробила будинок одним із найзагадковіших у Києві.

Митці та мешканці

На початку XX століття «замок» полюбили художники. У 1905–1909 роках тут жив живописець Фотій Красицький, онучатий небіж Тараса Шевченка; у 1905–1906 роках у будинку містилася редакція сатиричного журналу «Шершень». На фасаді є меморіальна дошка художникові Григорію Дядченку, який мешкав тут у 1909–1921 роках. Серед мешканців будинку також згадують скульптора Федора Балавенського й художника Івана Макушенка.

Історії будинку та його мешканців присвячено кілька вітрин Музею однієї вулиці на Андріївському узвозі: там зберігаються особисті речі й роботи митців, фотографії та плани замку.

Занепад, реконструкція і сьогодення

У радянський час квартири перетворилися на комуналки, будинок поступово занепадав. У 1980-х, коли мешканців відселили, порожні зали з голими цегляними стінами й напівзруйнована вежа приваблювали фотографів і неформалів. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х тривала реконструкція: 1988 року розібрали одноповерховий флігель, а сходи з боку вулиці з'явилися під час робіт 1991–1992 років.

Наприкінці 1990-х будинок придбав американський підприємець українського походження Юрій Чопівський. Плани відкрити тут готель, ресторан чи галерею так і не втілилися; у 2013 році повідомлялося про намір зробити з будівлі прибутковий житловий будинок. Відтоді «замок» переважно стоїть порожнім. У листопаді 2023 року на ньому почали зводити надбудову з білої цегли — Департамент охорони культурної спадщини КМДА заявив, що дозволу на роботи не видавав, і вимагав їх зупинити.

Попри все, будинок № 15 залишається однією з найфотогенічніших споруд Андріївського узвозу. Найкращий вигляд на вежу відкривається знизу, з боку Контрактової площі, і згори — зі сходів біля Андріївської церкви та з Замкової гори.

Тоді і сьогодні

Порівняй самостійно

Тягни повзунок, щоб побачити, як місце змінилося.

Повзунок

2020: Замок Річарда — Левове серце 1966: Замок Річарда — Левове серце 19662020
Будинок з боку узвозу: ще сірий, з гостроверхою вежею над схилом Уздихальниці — і після реконструкції, з відновленими шпилями й світлим тинькованим фасадомТоді: Г. Логвин, «По архитектурным памятникам Киева» (1982) / pastvu.com/p/1534687; Сьогодні: Rasal Hague / Wikimedia Commons, File:Андр узвіз 15 (20200901).jpg

Накладення фото

Сьогодні: Замок Річарда — Левове серце 1970: Замок Річарда — Левове серце 1970Сьогодні
Вежа і щипець з великим вікном: темна цегла 1970 року і сучасний виглядТоді: автор невідомий / pastvu.com/p/1625090 (FB emil.architect); Сьогодні: Andrew Milligan sumo / Wikimedia Commons, File:Castle of Richard Lionheart, Kiev (42777261255).jpg

Відео про місце

Замок Річарда — Левове серце на екрані

Таємниці тисячоліть. Замок Річарда — Віче · YouTube

Путівник

Схожі місця

Всі місця →