- Головна
- Цікаві місця
- Архітектура
- Замок Річарда — Левове серце
Замок Річарда — Левове серце

Неоготичний «замок» з вежами й зубцями посеред Андріївського узвозу: прибутковий будинок 1902–1904 років, який обріс легендами про вкрадений проєкт, нічне виття в стінах і короля-лицаря з дитячих ігор Віктора Некрасова.
Прибутковий будинок підрядника Орлова
Будинок № 15 стоїть на крутому схилі літописної гори Уздихальниці, трохи нижче від Андріївської церкви. З вулиці він виглядає як справжня фортеця: висока вежа зі шпилем ліворуч, менші башточки, зубчасті завершення стін, стрільчасті вікна. Насправді ж це звичайний для початку XX століття прибутковий будинок — з квартирами, які здавали в оренду.
Звів його у 1902–1904 роках підрядник Дмитро Орлов. Хто саме автор проєкту, достеменно невідомо. Колись будинок помилково приписували Владиславу Городецькому, а найпопулярніша легенда стверджує, що Орлов «позичив» креслення будівлі, яку за проєктом академіка Марфельда збиралися звести для Міністерства внутрішніх справ на Аптекарському острові в Петербурзі. Будівництво нібито почали потай від міської влади, а наприкінці робіт у будинку сталася пожежа, через яку його добудували лише в кінці 1904 року.
Щоб завершити «замок», Орлов узяв позику в Київському кредитному товаристві й надалі жив зі здачі квартир. У 1911 році його застрелили за нез'ясованих обставин, і вдова, обтяжена боргами, продала будинок.
Звідки взялася назва
«Замком Річарда — Левове серце» будинок назвали не архітектори й не власники. За свідченням письменника Віктора Некрасова, ім'я придумали він і його ровесники в дитинстві: у дворі цього будинку вони гралися в лицарів, і готичні вежі нагадували їм замок короля Річарда I з роману Вальтера Скотта «Айвенго». Широко відомою назва стала після 1967 року, коли Некрасов розповів про це в нарисі «Дім Турбіних» у журналі «Новый мир».
Існує й інша, менш надійна версія: нібито кілька десятиліть тут жив торговець Річард Юревич, якого мешканці жартома прозвали Левовим Серцем.
Будинок, що вив уночі
Найвідоміша легенда замку — про звуки. Перші мешканці скаржилися на моторошне виття, що лунало зі стін і димарів, особливо у вітряні ночі; квартиранти не затримувалися надовго, а будинок прозвали проклятим. Розгадку, як переказують, знайшов історик, професор Київської духовної академії Степан Голубєв, який винаймав тут квартиру: у димоходах виявили вмуровану яєчну шкаралупу, а в стінах — горлечка скляних пляшок. Вітер, проходячи крізь них, і створював «потойбічні» звуки.
Кажуть, що це була помста будівельників скупому підрядникові, який не розрахувався з ними сповна. Документальних підтверджень цієї історії немає, але саме вона зробила будинок одним із найзагадковіших у Києві.
Митці та мешканці
На початку XX століття «замок» полюбили художники. У 1905–1909 роках тут жив живописець Фотій Красицький, онучатий небіж Тараса Шевченка; у 1905–1906 роках у будинку містилася редакція сатиричного журналу «Шершень». На фасаді є меморіальна дошка художникові Григорію Дядченку, який мешкав тут у 1909–1921 роках. Серед мешканців будинку також згадують скульптора Федора Балавенського й художника Івана Макушенка.
Історії будинку та його мешканців присвячено кілька вітрин Музею однієї вулиці на Андріївському узвозі: там зберігаються особисті речі й роботи митців, фотографії та плани замку.
Занепад, реконструкція і сьогодення
У радянський час квартири перетворилися на комуналки, будинок поступово занепадав. У 1980-х, коли мешканців відселили, порожні зали з голими цегляними стінами й напівзруйнована вежа приваблювали фотографів і неформалів. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х тривала реконструкція: 1988 року розібрали одноповерховий флігель, а сходи з боку вулиці з'явилися під час робіт 1991–1992 років.
Наприкінці 1990-х будинок придбав американський підприємець українського походження Юрій Чопівський. Плани відкрити тут готель, ресторан чи галерею так і не втілилися; у 2013 році повідомлялося про намір зробити з будівлі прибутковий житловий будинок. Відтоді «замок» переважно стоїть порожнім. У листопаді 2023 року на ньому почали зводити надбудову з білої цегли — Департамент охорони культурної спадщини КМДА заявив, що дозволу на роботи не видавав, і вимагав їх зупинити.
Попри все, будинок № 15 залишається однією з найфотогенічніших споруд Андріївського узвозу. Найкращий вигляд на вежу відкривається знизу, з боку Контрактової площі, і згори — зі сходів біля Андріївської церкви та з Замкової гори.
Фотогалерея · 8 фото
Місце в різні епохи
-
1906Дружина художника Фотія Красицького Ганна (ліворуч) з подругою на терасі замку. Красицький жив у будинку в 1905–1909 рокахФото: Фотій Красицький / pastvu.com
-
1984На даху замку: вигляд на Замкову гору, Поділ і телевежуФото: Василь Кушко / pastvu.com
-
1985Покинутий замок: вежа без покрівлі після відселення мешканцівАвтор невідомий / pastvu.com (FB emil.architect)
-
1985У порожніх залах покинутого будинкуАвтор невідомий / pastvu.com (FB emil.architect)
-
1990Реконструкція: розписаний паркан будівельного майданчика на узвозіАвтор невідомий / pastvu.com (FB emil.architect)
-
2019Замок восени — вигляд згори, з боку Андріївської церквиФото: Oleksandr Malyon / Wikimedia Commons
-
2022Головна вежа зі шпилем і зубчастими завершеннямиФото: Nataliia Apanasenko / Wikimedia Commons
-
2025Андріївський узвіз улітку: «замок» над вуличним жвавим рухомФото: Віктор Полянко / Wikimedia Commons
Тоді і сьогодні
Порівняй самостійно
Тягни повзунок, щоб побачити, як місце змінилося.
Повзунок


Накладення фото


Відео про місце
Замок Річарда — Левове серце на екрані
Таємниці тисячоліть. Замок Річарда — Віче · YouTube
Путівник
Схожі місця
Київський фунікулерКанатна дорога 1905 року, що за три хвилини піднімає з Поштової площі на Володимирську гірку — частина міського транспорту і найкоротший шлях з Подолу до Верхнього міста. Вибір редакції
Будинок з химерамиВласний будинок Владислава Городецького на урвищі над площею Франка: слони, жаби, носороги й морські чудовиська на фасаді, а сьогодні — резиденція Президента України.
Пам'ятник гетьману МазепіУ сучасній історії гетьман Іван Степанович Мазепа залишив значний слід у формуванні української державності. Він був відомим хоробрим полководцем, під керівництвом якого виступало Військо Запорізьке обох боків Дніпра, що утворилося після об'єднання Лівобережної та Правобережної України в 1704 році. Особистість гетьмана є досить неоднозначною у світовій історії, але ми знаємо, що він завжди…




