Будинок з химерами

Будинок на урвищі

Владислав Городецький — найвідоміший архітектор київського модерну, автор Караїмської кенаси та костелу Святого Миколая — звів цей будинок для себе. У 1901 році він придбав на Банковій ділянку над крутим урвищем, яку вважали непридатною для забудови. Обійшлася вона майже за безцінь: близько 15,6 тисячі карбованців за 1550 м². Щоб утримати схил, інженер Антон Страус запропонував забити близько п'ятдесяти бетонних набивних паль на глибину п'ять метрів. Городецький був співвласником цементного заводу, тож будинок став ще й рекламою бетону — матеріалу, тоді нового для Києва.

Через рельєф будинок вийшов незвичним: з боку Банкової він має три поверхи, а з боку нинішньої площі Івана Франка — шість. Коробку звели вже в 1901 році, оздоблення тривало до 1903-го, а мешканці заселилися в 1904 році. Високий парапет майже повністю ховає покрівлю, і тому будинок називають першим київським будинком «без даху».

Химери Еліо Салі

Своєю назвою будинок завдячує скульптурам, виконаним за ескізами Городецького міланським скульптором Еліо Салею, незмінним компаньйоном архітектора. Теми — полювання, наземний і підводний світ, міфічні істоти. Із стін виглядають голови слонів, носорогів, антилоп і крокодила; водостоки зроблено у вигляді слонячих голів, по колонах повзуть ящірки, на розі звивається величезний пітон, а на даху сидять гігантські жаби, морські чудовиська й нереїди з ланцюгами та квітами замість волосся. Над скульптурною битвою орла з левицею зберігся подряпаний підпис майстра: «E. Sala. 1902».

Інтер'єри не поступалися фасадам. Біля входу гостей зустрічав спрут, ніби складений з мушель, на колоні парадних сходів — величезний дельфін, обвитий рослинами, на стелях — ананаси, грона винограду, черепи оленів і лосів. Стіни прикрашали мисливські розписи Юдженіо Салі, брата скульптора, і трофеї самого господаря, пристрасного мисливця. Груби облицьовано майоліковими кахлями за ескізами Єви Куликовської з київської фабрики Анджейовського.

Прибутковий будинок і доля власника

Городецький жив у квартирі № 3 площею близько 380 м², що виходила на Банкову, а решту шість квартир здавав. Оренда коштувала дорого, близько 3500 карбованців на рік, зате кожна родина мала винний підвал, дровітню, стайню, сарай для екіпажа і навіть корівник. Серед мешканців був Всеволод Голубович, згодом прем'єр-міністр УНР. Захоплення архітектора полюванням закінчилося для будинку сумно. Після дороговартісного африканського сафарі 1911 року Городецький опинився в скрутному становищі, у 1912 році заклав нерухомість і так і не зміг її викупити. 1913 року будинок перейшов до товариства цукрорафінадного заводу «Благодатинське» на чолі з Данилом Балаховським, а в 1916-му його придбав купець Самуїл Німець.

Легенди

Найпоширеніша легенда розповідає, що донька Городецького втопилася і невтішний батько збудував у її пам'ять «підводне царство». Біографи спростували цю історію: донька архітектора Олена пережила батька на кілька десятиліть. Правдоподібніше звучить переказ про парі: нібито Городецький побився об заклад, що за два роки збудує дім на урвищі, де ніхто не наважувався будувати, — і виграв. Кажуть також, що архітектор наклав на будинок прокляття і щастя він приносить лише його нащадкам. А туристи досі шукають на фасаді крокодила — на удачу.

Від поліклініки до резиденції Президента

Після 1917 року будинок націоналізували. Тут містилися штаб військово-трудової дружини, потім Ветеринарне управління Київського військового округу, а кияни в 1930-х звали його «Морським дном» і переказували, ніби він належав відставному адміралу. Навесні 1944 року будинок віддали акторам театру імені Франка, що повернулися з евакуації, але того ж року передали ЦК КП(б)У під поліклініку № 1. За незалежності тут певний час діяв музейний центр «Шедеври мистецтва України».

З часом будинок тріснув: палі стояли лише під половиною споруди, і на стику фундаментів утворилася тріщина завширшки до 40 см. Під час реставрації, завершеної 2004 року, під стіни забили нові палі завглибшки 21 метр, замінили перекриття, відновили ліпнину та кольорове оформлення інтер'єрів. Відтоді будинок слугує резиденцією Президента України для офіційних і дипломатичних церемоній, зокрема для вручення вірчих грамот. Він стоїть навпроти Офісу Президента, тому з 2022 року доступ до Банкової обмежений, а побачити «химер» зблизька вдається не завжди.