Національна опера України

  • Адреса: вул. Володимирська, 50
  • 1898–1901
  • Неоренесанс
Національна опера України
Dmitri Semenovsky / Wikimedia Commons

Головна оперна сцена країни у будівлі Віктора Шретера 1901 року: театр, що пережив пожежу, постріл у Столипіна, проголошення Першого Універсалу і дві світові війни.

Від Міського театру до постійної опери

Постійна оперна трупа з'явилася в Києві влітку 1867 року — після успішних гастролей італійських труп, з ініціативи антрепренера Фердинанда Бергера. Виступала вона в Міському театрі, збудованому 1856 року за проєктом Івана Штрома на розі Володимирської та Фундуклеївської (нині Богдана Хмельницького) — саме там, де стоїть нинішня опера. Перший сезон відкрився 27 жовтня (8 листопада) 1867 року «Аскольдовою могилою» Олексія Верстовського.

Київська опера швидко стала однією з найкращих у Російській імперії. Тут ставили Глинку й Даргомижського, Россіні, Моцарта й Верді; Петро Чайковський, Сергій Рахманінов і Микола Римський-Корсаков бували на київських прем'єрах своїх опер. 1874 року на цій сцені вперше прозвучала українська опера — «Різдвяна ніч» Миколи Лисенка в режисурі Михайла Старицького; пізніше тут поставили його ж «Травневу ніч» (1903) і «Ноктюрн» (1914).

Пожежа 1896 року і нова будівля

У лютому 1896 року, після ранкової вистави «Євгенія Онєгіна», Міський театр згорів дотла разом із бібліотекою, костюмами й декораціями. Конкурс на нову будівлю виграв петербурзький архітектор Віктор Шретер, автор багатьох театрів імперії. Будівництво на старому місці почалося 1898 року. Шретер створив неоренесансну споруду з виразним об'ємом сцени та пишним головним фасадом; зала з партером, амфітеатром, бельетажем і чотирма ярусами вміщувала близько 1650 глядачів.

Над головним входом спершу встановили герб Києва з архістратигом Михаїлом, але митрополит Феогност вважав театр місцем грішним і наполіг на заміні. Так на фасаді з'явилися грифони, що тримають ліру, — нині один із найвпізнаваніших символів будівлі. Шретер помер навесні 1901 року, не дочекавшись відкриття: урочисто театр освятили й відкрили 15 (28) вересня 1901 року.

Постріл у Столипіна та Перший Універсал

1 (14) вересня 1911 року на виставі «Казки про царя Салтана» Римського-Корсакова, у присутності імператора Миколи II, в антракті Дмитро Богров двічі вистрелив у прем'єр-міністра Петра Столипіна. Через кілька днів Столипін помер, а Богрова стратили на Лисій горі. У 1917 році зала стала трибуною революції: тут на II Всеукраїнському військовому з'їзді проголосили Перший Універсал Української Центральної Ради. За Української Держави театр називався Українським театром драми та опери, і в серпні 1918 року частину репертуару вперше переклали українською.

Радянські десятиліття і війна

Після встановлення радянської влади театр націоналізували; 1926 року він став Київською державною академічною українською оперою, з 1934-го — Академічним театром опери та балету УРСР, а 1939 року отримав ім'я Тараса Шевченка. Декрет 1926 року передбачав виконання всіх опер українською — ця традиція протрималася до початку 1990-х. У 1930-х з фасаду зняли бюсти Глинки й Сєрова, а з тильного боку добудували корпус репетиційних залів.

Під час Другої світової війни частину трупи евакуювали до Уфи та Іркутська, а в окупованому Києві театр працював під назвою «Велика опера». У 1983–1988 роках будівлю капітально реконструювали за проєктом архітектора Бориса Жежеріна: сцену поглибили й підняли, додали репетиційні зали, гримувальні та хоровий клас, переобладнали оркестрову яму на сто музикантів і встановили орган чеської фірми Rieger-Kloss.

Національна опера сьогодні

Після здобуття незалежності театр отримав статус національного. Його сцена дала світові імена Анатолія Солов'яненка, Анатолія Кочерги, Людмили Монастирської, Олексія Ратманського; трупа гастролювала від Японії до Бразилії. Після початку повномасштабного вторгнення 2022 року Національна опера навесні відновила вистави, а з репертуару прибрала твори російських композиторів. Сьогодні тут ідуть «Наталка Полтавка» і «Запорожець за Дунаєм», «Травіата» й «Тоска», «Лебедине озеро» і «Лускунчик», а вечір у Шретеровій залі лишається одним із найкращих способів відчути Київ.

Тоді і сьогодні

Порівняй самостійно

Тягни повзунок, щоб побачити, як місце змінилося.

Повзунок

2016: Національна опера України 1911: Національна опера України 19112016
Міський оперний театр з боку Володимирської — у рік пострілу в Столипіна і сьогодніThen: Гудшон і Губчевський, 1911 / Wikimedia Commons Now: Prymasal / Wikimedia Commons

Накладення фото

2019: Національна опера України 1965: Національна опера України 19652019
Театр опери та балету імені Шевченка у 1965 році і після реконструкції 1980-хThen: Fortepan, ID 5769 (donor: Gyöngyi) / Wikimedia Commons Now: Anntinomy / Wikimedia Commons

Відео про місце

Національна опера України на екрані

Історія Національної опери України — Київське Слово · YouTube

Путівник

Схожі місця

Всі місця →