Національний художній музей

Міський музей старожитностей і мистецтв

Наприкінці XIX століття Київ, попри давню історію, не мав жодного загальнодоступного музею. 1897 року на основі Товариства заохочення мистецтв виникло Київське товариство старожитностей і мистецтв, яке взялося зібрати колекцію і звести для неї будинок. Місце знайшли на схилі над Хрещатицькою долиною, на тодішній Олександрівській вулиці, нині — Михайла Грушевського. Проєкт неокласичної будівлі розробив московський архітектор Петро Бойцов, але реалізувати його він не мав права, тож проєкт переробив і втілив Владислав Городецький. Будівництво коштувало 249 тисяч карбованців: 100 тисяч дав уряд, приблизно стільки ж — родина Терещенків, решту — інші меценати.

Ще недобудований будинок прийняв першу виставку в серпні 1899 року: у залах першого поверху показали археологічні знахідки Вікентія Хвойки до XI Археологічного з'їзду, що проходив у Києві. Цю дату вважають днем народження музею. Офіційно його відкрили та освятили наприкінці 1904 року як Київський художньо-промисловий і науковий музей. Першим директором став Микола Біляшівський, а основу зібрання склали дари Богдана і Варвари Ханенків — лише археологічна колекція Ханенка налічувала понад три тисячі предметів, — Терещенків, Хвойки та інших киян.

Фасад, леви і грифони

Головний фасад повторює давньогрецький храм: шестиколонний доричний портик з антаблементом, тригліфами й фронтоном, на якому розгорнуто алегоричну композицію на честь мистецтв. Скульптурне оздоблення виконала майстерня італійця Еліо Салі. Найвідоміша прикмета будинку — два леви обабіч широких сходів, улюблене місце фотографій і зустрічей. Музей стоїть на високому підмурку над вулицею, тож до входу ведуть парадні сходи з балюстрадою, а з них відкривається вид на Європейську площу.

Дванадцять назв

Назви музею віддзеркалюють історію країни. 1918 року він став Національним музеєм України, 1919-го — Першим державним, 1924-го — Всеукраїнським історичним музеєм імені Шевченка. У 1930-х роках історичні й археологічні колекції виокремили в окремий музей (нині — Національний музей історії України), а в будинку на Грушевського залишилося мистецьке зібрання. Під час нацистської окупації його об'єднали з російською колекцією, після війни статус відновили. Загалом музей змінював назву дванадцять разів, нинішню — Національний художній музей України — отримав 1994 року. У 1967–1972 роках будівлю розширили, але площ однаково бракує для всієї колекції.

Колекція

Зібрання налічує близько 40 тисяч творів і вважається найповнішим зібранням українського мистецтва. Воно відкривається рідкісним різьбленим рельєфом «Святий Георгій у житії» XII століття, далі — ікони з Волині й Галичини XIV–XVI століть, барокові образи, зокрема «Покрова» з портретом Богдана Хмельницького, іконостас із села Березна, народні картини «Козак Мамай» і козацькі портрети. XIX століття представлене Дмитром Левицьким, Володимиром Боровиковським, Тарасом Шевченком, Миколою Пимоненком, Сергієм Васильківським і Олександром Мурашком. Окрема гордість — український авангард: Олександр Богомазов, Олександра Екстер, Олександр Архипенко, Віктор Пальмов, Василь Єрмилов, а також бойчукісти, чиї роботи в радянські часи ховали у спецфондах.

Музей на лінії подій

У січні 2014 року будинок опинився просто на лінії протистояння на вулиці Грушевського: між Європейською площею та Музейним провулком тривали багатоденні сутички, біля музею стояли кордони силовиків, на сходах палали вогнища. Музей тоді публічно закликав обидві сторони пам'ятати про відповідальність за культурну спадщину. Навесні того ж року тут показали виставку «Кодекс Межигір'я» з предметів, вивезених із резиденції Віктора Януковича.

Після 24 лютого 2022 року постійну експозицію з міркувань безпеки зняли, і музей працював із тимчасовими виставками. У ніч на 24 травня 2026 року вибухова хвиля від російського удару вибила майже всі вікна, пошкодила вхідні двері, фасадні скульптури й дах. Твори не постраждали, але музей зачинили на невизначений термін; частину проєктів, як-от виставку Анатоля Петрицького, перенесли в онлайн. Станом на листопад 2026 року дата повернення відвідувачів не оголошена.