Майдан Незалежності

Від Лядської брами до Думської площі

За княжої доби тут, біля підніжжя Старокиївської гори, стояла Лядська брама — одна з воріт Ярославового міста, звідки дорога вела на Печерськ. Згодом на місці валів лишився пустир із болотом, яке кияни прозвали Козиним. У XVIII столітті місцевість перетинали кам'яні мури з Печерськими воротами, розібрані 1833 року, а внизу шумів ринок із балаганами й цирковими виставами.

Площею в сучасному розумінні це місце стало в XIX столітті, коли довкола виросли перші муровані будинки. 1851 року архітектор Олександр Беретті збудував тут Дворянське зібрання, а 1876-го на Хрещатицькій площі відкрили будинок Міської думи за проєктом Олександра Шіле, зі шпилем і позолоченим архистратигом Михаїлом, покровителем Києва. Площу відтоді називали Думською. 1913 року перед Думою встановили пам'ятник Петру Столипіну, якого вбили в Києві за два роки до того; навесні 1917-го його повалили.

Радянська, Калініна, Жовтневої революції

За сто років площа змінила шість назв: Хрещатицька, Думська, Радянська (з 1919), Калініна (з 1935), Жовтневої революції (з 1977) і нарешті — Майдан Незалежності. Будинок Думи пережив вибухи вересня 1941 року, але згорів під час окупації, а після війни обгорілі стіни розібрали: архітектори повоєнного Хрещатика вирішили розкрити площу. Її оточили масивні будівлі в дусі сталінського неокласицизму, а 1961 року над нею піднявся шістнадцятиповерховий готель «Москва» (з 2001 року — «Україна»). 1976 року під площею відкрили станцію метро, а наступного року — громіздкий монумент Жовтневій революції з фігурою Леніна, який простояв лише до 1991-го.

Революція на граніті

Першим великим протестом на цьому граніті стало студентське голодування в жовтні 1990 року. Півтори сотні студентів із Києва, Львова та інших міст розбили намети посеред площі Жовтневої революції й вимагали, зокрема, відставки голови уряду Віталія Масола, нового союзного договору не підписувати, а військову службу українцям проходити в Україні. Протест, який очолювали Олесь Доній, Маркіян Іващишин та їхні товариші, підтримали тисячі киян, і за два тижні влада поступилася: Масол пішов у відставку. Ця подія увійшла в історію як «Революція на граніті», а саму площу кияни вже тоді почали називати Майданом Незалежності. Офіційно назву затвердили в серпні 1991 року.

Монумент Незалежності і три Майдани

До десятої річниці незалежності, 2001 року, площу кардинально перебудували. У центрі постав 61-метровий Монумент Незалежності — облицьована білим мармуром колона на постаменті у формі барокового храму, увінчана бронзовою фігурою Берегині з калиновою гілкою роботи скульптора Анатолія Куща. Довкола з'явилися фонтани, відтворена Лядська брама з архистратигом Михаїлом, пам'ятник засновникам Києва, фігура козака Мамая, «Глобус» і підземний торговий центр.

Проте Майдан запам'ятали не завдяки граніту, а завдяки людям. Взимку 2000–2001 років тут стояли намети акції «Україна без Кучми». У листопаді 2004-го після сфальсифікованого другого туру виборів на площу вийшли сотні тисяч людей у помаранчевому — почалася Помаранчева революція. А 21 листопада 2013 року невеликий мітинг проти відмови від асоціації з ЄС переріс у Євромайдан. Після жорстокого розгону студентів у ніч на 30 листопада Майдан став укріпленим наметовим містом з барикадами, сценою й польовими кухнями. 18–20 лютого 2014 року тут відбулися найкривавіші події Революції Гідності: згорів Будинок профспілок, а на Інститутській вулиці снайпери розстрілювали протестувальників. Загиблих назвали Небесною сотнею.

Алея Героїв Небесної Сотні

Верхню частину Інститутської, де 20 лютого 2014 року загинули десятки людей, перейменували на алею Героїв Небесної Сотні. Місце бойових дій і масової загибелі протестувальників охороняють як пам'ятку історії: уздовж алеї — портрети загиблих, хрести, каплиця. Тут має постати Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції Гідності. Конкурс на його проєкт провели ще у 2017–2018 роках; станом на 2026 рік упорядковують простір біля каплиці, на 2027 рік заплановано встановлення меморіальної стели, а проєктування будівлі музею відновили після паузи, спричиненої повномасштабним вторгненням.

Поле прапорців

Із 2022 року Майдан став ще й народним меморіалом загиблим у російсько-українській війні. Ніхто його не планував: родичі й побратими почали встромляти в газон маленькі синьо-жовті прапорці з іменами, позивними, номерами бригад. Сьогодні вони вкривають схили від головпоштамту до фігури козака Мамая й газони під Національною музичною академією; поруч стоять фотографії, лампадки, квіти. За прапорцями доглядають волонтери й матері полеглих. Український інститут національної пам'яті обговорює, як перетворити стихійний меморіал на державний, але поки поле прапорців залишається таким, яким його створили люди. Коли приходите сюди, пам'ятайте: це місце скорботи, а не тло для фото.