Воздвиженка

Ремісниче урочище під горами

Між Замковою горою, Дитинкою та схилами Старокиївської гори лежить улоговина, яку здавна звуть Гончарами-Кожум'яками. Колись тут текла річка Киянка, а береги заселяли ремісники: першими — гончарі, згодом ковалі, каменярі, кушніри та кожум'яки, що вичинювали шкіри. Археологи знаходили тут навіть римські монети, але сталі садиби, за їхніми даними, з'являються після середини XII століття. Відтоді планування дворів, як вважають дослідники, майже не змінювалося до ХХ століття.

У XVI–XVII століттях на Подолі діяли численні ремісничі цехи, і частина їх мешкала саме тут; вулиці отримували назви за фахом — Гончарна, Кожум'яцька, Дегтярна. Майстри брали участь і у відбудові дерев'яного Київського замку на Замковій горі. З урочищем пов'язують легенду про Микиту Кожум'яку, який переміг змія. Ще в середині XIX століття на Кожум'яцькій працював шкіряний завод, відомий з XVII століття, але поступово ремісників витіснило купецтво.

Воздвиженська вулиця і церква

Головна вулиця кварталу, Воздвиженська, скорочувала шлях від Андріївської гори до Житнього торгу. Назву вона отримала від Хрестовоздвиженської церкви. Перший, дерев'яний храм постав 1748 року коштом мешканців Кожум'як — їхній цех належав до Київського братства. Пожежа 1811 року знищила і його, і майже весь Поділ; новий кам'яний храм звели вже після пожежі, а наприкінці XIX — на початку ХХ століття розширили бічними прибудовами. 1891 року тут охрестили Михайла Булгакова, а розписи початку ХХ століття виконав Григорій Світлицький, якого теж хрестили в цій церкві. 1935 року храм закрили, у роки окупації богослужіння відновилися і відтоді не припинялися.

Після пожежі 1811 року Поділ перепланували за суворою сіткою, але Воздвиженка через рельєф уникла прямих ліній: вулиці й надалі вилися схилами. Забудова лишалася скромною — одно-двоповерхові будиночки на три-п'ять вікон, у кінці XIX століття подекуди дво-триповерхові прибуткові доми.

Пустир і «Стародавній Київ»

З середини 1970-х мешканців старих будинків почали відселяти через аварійний стан, порожні хати горіли, і урочище поступово перетворилося на пустир. Тим часом архітектори Авраам Мілецький і Микола Холостенко разом з археологами Петром Толочком і Михайлом Брайчевським з кінця 1960-х розробляли проєкт історико-археологічного заповідника «Стародавній Київ», який мав об'єднати Старокиївську, Замкову гору, Андріївський узвіз і Воздвиженку. Проєкт так і не реалізували. Наприкінці 1980-х тут хотіли звести висотний житловий комплекс, але проти виступили депутати, історики й кияни, і багатоповерхівки не з'явилися.

Нова Воздвиженка

У 2000 році трест «Київміськбуд-1» почав будувати тут малоповерховий квартал: першу цеглину заклали в березні 2001-го, активне будівництво розгорнулося з 2003 року. Три-, чотири- і п'ятиповерхові будинки з еркерами, баштами й кольоровими фасадами стилізували під дохідні доми кінця XIX століття. Квартал з'явився на піку будівельного буму, а після кризи 2008–2009 років більшість дорогих квартир довго стояли порожніми — Воздвиженку прозвали «містом-привидом». Суперечки досі не вщухли: одні вважають квартал вдалим відродженням урочища, інші — декорацією, що поховала під собою культурний шар.

Сьогодні тут більше життя: кав'ярні, студії, офіси, фотографи й весільні зйомки на кольорових вулицях. Згори, з Пейзажної алеї, Воздвиженка схожа на іграшкове містечко в долині; униз ведуть сходи, а від Десятинного провулка та Андріївської церкви сюди можна спуститися за кілька хвилин.

Маршрут прогулянки

• Почати на Пейзажній алеї — найкращий вигляд на квартал зверху.
• Спуститися сходами до вулиць Гончарної та Воздвиженської.
• Пройти Воздвиженською до Хрестовоздвиженської церкви біля підніжжя Замкової гори.
• Звідти — Кожум'яцькою і Дегтярною до Подолу або Андріївським узвозом назад угору.