Арка Свободи українського народу

Монумент до ювілею

Схил над Дніпром у Хрещатому парку завжди був місцем для прогулянок: до революції тут працював бювет мінеральних вод і літній театр, за радянських часів — естрада, фонтан і оглядове колесо. У грудні 1979 року Рада Міністрів УРСР ухвалила програму будівництва до 1500-річчя Києва, яке влада вирішила відзначити 1982 року. Серед об'єктів був і монумент на честь «возз'єднання України з Росією» та 60-річчя СРСР.

Його відкрили восени 1982 року, у дні святкування «ювілею» міста, разом з Музеєм Леніна на Європейській площі (нині Український дім); на церемонії був перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький. Авторами стали скульптор Олександр Скобліков та архітектори Ігор Іванов, Сергій Миргородський і Костянтин Сидоров.

Арка, робітники і Переяславська рада

Композиція складалася з трьох частин. Над оглядовим майданчиком піднялася металева арка-веселка заввишки близько 35 метрів — за задумом, символ «єднання братніх народів». Під нею стояла шестиметрова бронзова група: двоє робітників, російський і український, разом підносили над головами орден Дружби народів. Поруч, на гранітній стелі, розгорталася багатофігурна сцена Переяславської ради 1654 року з Богданом Хмельницьким і московським послом Василем Бутурліним. Перед монументом облаштували площу-амфітеатр, а за ним — оглядовий майданчик над Дніпром.

Кияни ставилися до споруди без пієтету й швидко дали їй прізвисько «Ярмо». Після 2014 року, коли почалася російська агресія, пропозиції знести або переосмислити арку звучали постійно. Навесні 2017-го, перед Євробаченням, її почали розфарбовувати в кольори веселки як «Арку розмаїття», а в листопаді 2018 року митці й правозахисники наклеїли на неї величезну «тріщину» — на підтримку українських політв'язнів у Росії, зокрема режисера Олега Сенцова. Сліди цієї акції видно на арці й досі.

Розірвана дружба

Після повномасштабного вторгнення міська влада оголосила, що монумент втратив сенс. 26 квітня 2022 року бронзову скульптуру робітників демонтували; коли її піднімали краном, у фігури, що уособлювала росіянина, відпала голова. Один з авторів монумента, архітектор Сергій Миргородський, прокоментував демонтаж: «Дружба з Росією закінчена». 14 травня 2022 року Київська міська рада перейменувала арку на Арку Свободи українського народу.

Наступний крок зробили через два роки. Навесні 2024-го Український інститут національної пам'яті дійшов висновку, що навіть перейменована арка є символом російської імперської політики й підлягає повному демонтажу, а Міністерство культури виключило її з Державного реєстру нерухомих пам'яток. 30 квітня 2024 року демонтували гранітну стелю з Переяславською радою. Саму ж арку місто вирішило залишити: за словами КМДА, її зміст уже переосмислено, а простір довкола має отримати нову концепцію. Тож сьогодні це порожня дуга над Дніпром — пам'ятник не дружбі, а її кінцю.

Скляний міст і краєвиди

Поряд з аркою в травні 2019 року відкрили пішохідно-велосипедний міст завдовжки понад 200 метрів, який з'єднав Хрещатий парк із Володимирською гіркою через Володимирський узвіз; у народі його звуть «мостом Кличка». Скляні панелі в підлозі одразу стали улюбленим місцем для фото. 10 жовтня 2022 року під час масованого ракетного удару по Києву ракета влучила просто під міст, у схил біля узвозу. Конструкція встояла; вибух пошкодив скло, яке замінили, і в грудні 2022-го міст знову відкрили.

Головна причина прийти сюди — краєвид. З майданчика біля арки видно Дніпро з Парковим мостом і Трухановим островом, Лівий берег до Троєщини й Дарниці, а ліворуч — Поділ і Оболонь. Найкраще світло — надвечір, коли сонце сідає за спиною, а лівобережні масиви стоять у теплому світлі. Звідси зручно продовжити прогулянку до Володимирської гірки, Михайлівської площі або вниз, до Набережного шосе.