- Головна
- Цікаві місця
- Музеї
- PinchukArtCentre
PinchukArtCentre

Приватний центр сучасного мистецтва на Бессарабці, відкритий 2006 року: виставки світових та українських художників, премія Future Generation Art Prize і вільний вхід.
Приватний музей на Бессарабці
PinchukArtCentre заснував підприємець і меценат Віктор Пінчук; центр відкрився у вересні 2006 року і швидко став одним із найбільших приватних центрів сучасного мистецтва в Центральній і Східній Європі. Від самого початку тут діє принцип, незвичний для Києва тих років: вхід безкоштовний, як і екскурсії та більшість подій. За двадцять років арт-центр, за його власними даними, відвідали понад 3,5 мільйона людей.
Центр займає шість поверхів історичного будинку на розі Великої Васильківської і Басейної, навпроти Бессарабського ринку. Колись тут був прибутковий будинок із готелем «Оріон» — частина так званого бессарабського трикутника старих готелів, відновленого на початку 2000-х разом із сусіднім розважальним комплексом «Арена». Зовні — пишний фасад кінця XIX — початку XX століття, всередині — білі зали, які спроєктував французький архітектор Філіп К'ямбаретта. Виставкові простори розташовані на чотирьох поверхах і мають площу понад 3000 м²; на четвертому поверсі — бібліотека Дослідницької платформи, на шостому — кафе з панорамою Бессарабки.
Герст, Муракамі, Еліассон
Перші роки PinchukArtCentre привозив до Києва світові імена, яких тут раніше не бачили. 2008 року відбулася «Реквієм» — найбільша на той час ретроспектива Деміена Герста. Далі були виставки Такаші Муракамі, Маріко Морі, Віка Муніса, Андреаса Гурскі, фотографії з колекції Елтона Джона, живопис Пола Маккартні, «Твоє емоційне майбутнє» Олафура Еліассона. Паралельно центр показував українських художників — від старшого покоління до зовсім молодих — у циклі «Колекційна платформа» та просторі PAC UA на п'ятому поверсі.
Арт-центр двічі, у 2007 і 2009 роках, організовував Український павільйон на Венеційській бієнале, а 2015-го — павільйон «Надія!». 2011 року тут запустили «Кураторську платформу» — дворічну програму для молодих українських кураторів, а 2016-го — Дослідницьку платформу, яка збирає «живий архів» українського мистецтва від початку 1980-х.
Премії для молодих
З 2009 року центр присуджує дві премії для митців до 35 років. Премія PinchukArtCentre — національна: її першим лауреатом став харків'янин Артем Волокітін, згодом головні нагороди отримали Микита Кадан і Жанна Кадирова. Міжнародна Future Generation Art Prize — одна з найбільших у світі премій для молодих художників: головний приз становить 100 тисяч доларів, з яких 40 тисяч ідуть на створення нових робіт. Серед переможців — Сінтія Марселле, Лінетт Ядом-Боак'є, Емілія Шкарнулите, Азіз Хазара. 2024 року шортлист з 21 художника вперше після початку повномасштабної війни показали в Києві, і переможницею стала Ашфіка Рахман з Бангладеш. На 2027 рік оголошено восьмий цикл премії.
Мистецтво під час війни
Після 24 лютого 2022 року арт-центр закрився на 143 дні і знову відчинився 17 липня 2022-го виставкою «Коли віра зрушує гори», підготовленою разом із музеєм M HKA з Антверпена. Ще навесні того ж року в Венеції, в рамках паралельної програми бієнале, PinchukArtCentre показав проєкт «Це Україна: захищаючи свободу», а документальна виставка «Російські воєнні злочини» про руйнування й загиблих мандрувала з Києва до Берліна, Братислави та інших міст.
У воєнні роки тут відбулися персональна виставка Жанни Кадирової «Траєкторії польоту», проєкт фотографа JR «Ми тут», міжнародна виставка «Я з тобою», ретроспектива Олександра Ройтбурда. 2026 року центр показав міжнародну групову виставку «Радість» і дослідницький проєкт «Без дозволу», а за кордоном — «Still Joy» у Венеції та Копенгагені. Під час повітряної тривоги арт-центр зачиняється, а відвідувачів просять перейти в укриття в підземному ТЦ «Метроград» під Бессарабською площею.
Як відвідати
Перед візитом варто перевірити розклад на сайті: між великими виставками центр може тимчасово зачинятися. Безкоштовні екскурсії відбуваються без попереднього запису — достатньо підійти на рецепцію на другому поверсі. Великі сумки й рюкзаки в зали не пускають, а деякі експозиції можуть бути недоступні для дітей. Після виставки варто піднятися на шостий поверх, а потім перейти дорогу до Бессарабського ринку чи пройтися Хрещатиком.
Фотогалерея · 6 фото
Місце в різні епохи
-
1898Бессарабська площа наприкінці XIX століття; вдалині — Київський університет і Володимирський соборФото: Невідомий автор / Wikimedia Commons, public domain
-
до 1910Торгові ряди на Бессарабській площі до будівництва критого ринкуФото: Невідомий автор / Wikimedia Commons, public domain
-
2007Бессарабський квартал на розі Великої Васильківської і Басейної через рік після відкриття арт-центруФото: Exey Panteleev / Wikimedia Commons, CC BY 2.0
-
2009Вхід до PinchukArtCentre під час виставки Деміена Герста «Реквієм»Фото: Silin2005 / Wikimedia Commons, public domain
-
2009Робота Деміена Герста «Заперечена смерть» (2008) у залах арт-центруФото: Agent001 (твір — Деміен Герст) / Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0
-
2016Бессарабська площа: ліворуч — ринок, праворуч — квартал, у якому розташований арт-центрФото: Сарапулов / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
Відео про місце
PinchukArtCentre на екрані
Відеоекскурсія виставкою номінант_ок Премії PinchukArtCentre 2025 — PinchukArtCentre · YouTube
Путівник
Схожі місця
Музей Лесі УкраїнкиЛариса Петрівна Косач-Квітка - одна з найвидатніших поетес і письменниць в історії України, відома кожному під яскравим псевдонімом «Леся Українка». Протягом всього свого життя Лариса Петрівна займалася освітленням української культури, а також збором різної фольклористики. Сьогодні ми з вами ознайомимося з Будинком-музеєм, в якому відома письменница провела значну частку свого життя.
Державний музей ігрушкиЩо ми найчастіше згадуємо, коли нас просять розповісти про своє дитинство? Чудесні дні канікул, коли можна було цілими місяцями грати з друзями на вулиці. Козаки-розбійники, гумки, класики, і інші вуличні забави, правила яких вже не пам'ятають сучасні діти. Літні табори. Походи в цирк і кіно. Очікування Нового року і дня народження. Але, в першу чергу, завжди пригадуються дитячі іграшки, які в ті…
Національний музей «Чорнобиль»Музей пам'яті про катастрофу 1986 року в старому пожежному депо на Подолі: від таємних документів і особистих речей ліквідаторів — до руйнування російською ракетою у 2026-му.



