Гідропарк

Від Передмостової слобідки до острова відпочинку

Венеційський острів, на якому лежить більша частина Гідропарку, — значною мірою витвір самого Дніпра. Ще в середині XIX століття тут була лівобережна заплава з ланцюжком озер. Велика повінь 1877 року прорвала на їхньому місці Русанівську протоку, і так утворився острів; згодом його то з'єднували дамбами з берегом, то знову відрізала вода.

Люди селилися тут із XVIII століття, а після відкриття 1853 року Ланцюгового мосту поселення біля його лівобережного кінця дістало назву Передмостова слобідка. Наприкінці XIX століття на острові відкрили літній сад «Венеція» з рестораном «Нова Венеція», естрадою й театром — від нього і пішла назва «київська Венеція», що збереглася в назвах острова, протоки й мосту. У жовтні 1943 року, відступаючи з Києва, німецькі окупанти спалили слобідку дотла. Після війни її вирішили не відбудовувати.

Міст Метро і народження Гідропарку

Новий острівний парк з'явився разом із метро на лівий берег. 5 листопада 1965 року відкрили міст Метро — двоярусну споруду за проєктом інженера Георгія Фукса, на верхньому ярусі якої йдуть поїзди, а на нижньому — автомобілі. Того ж дня запрацювала наземна станція «Гідропарк», яка досі лишається єдиною в місті без виходу до іншого громадського транспорту: з неї можна потрапити лише на острів.

У 1965–1968 роках на місці колишньої слобідки облаштували зону відпочинку з пляжами, човновими станціями, спортивними майданчиками й кафе. Авторами проєкту були архітектори Всеволод Суворов та Ігор Шпара. 1966 року через Венеційську протоку перекинули пологий арковий Венеційський міст завдовжки 144 метри, що з'єднав Венеційський острів із Долобецьким: інженер В. Коваль, архітектори О. Ільяшенко, В. Суворов та І. Шпара. Влітку острови заповнювали десятки тисяч людей, і в 1970-х біля станції навіть добудували другу платформу для висадки пасажирів, а 1987 року відкрили східний вихід, який працює лише в теплий сезон.

Пляжі, протоки й Долобецький острів

Гідропарк — передусім пляжі. Найближчі до метро тягнуться вздовж Венеційської протоки з видом на Печерські пагорби та Лавру; далі, за мостом, Долобецький острів із довгими піщаними косами вздовж Чорторию. Тут є муніципальні пляжі «Венеція», «Центральний», «Молодіжний», «Передмістна слобідка», «Чорторий» та інші, човнові станції й рибальські місця. На острові ростуть велетенські вікові чорні тополі — одні з найстаріших дерев лівого берега.

Від 2022 року через воєнний стан офіційний купальний сезон у Києві не відкривають: на пляжах немає укриттів, і міська влада закликає не збиратися біля води великими групами. Водночас КП «Плесо» прибирає й підсипає пляжі, а санітарні служби регулярно перевіряють воду: за даними червня 2026 року, «Венеція», «Чорторий», «Молодіжний», «Передмістна слобідка» та «Центральний» відповідали нормам. Купаються тут на власний ризик, а на Водохреще острів, як і десятиліття тому, стає місцем традиційного занурення в ополонку.

«Качалка» та інші прикмети острова

Найвідоміша місцева пам'ятка неофіційного походження — «Качалка», спортзал просто неба. Почалося все в 1970-х із турніка між деревами; згодом Юрій Кук, якого називають засновником майданчика, почав зварювати тренажери з рейок, тракторних деталей, батарей і каміння. Сьогодні тут понад дві сотні саморобних снарядів, вхід безкоштовний, а про «найсуворіший спортзал світу» писали Reuters, Time та інші іноземні медіа.

Поруч зі станцією метро з 2006 року працює парк «Київ у мініатюрі» з макетами міських пам'яток. Решта острова — це алеї, озерця, що лишилися від колишніх проток, кафе й прокат човнів. Найкраще приходити зранку або в будній день, а з Венеційського мосту відкривається один із найкращих краєвидів на правий берег.