Ботанічний сад імені Фоміна

Сад при університеті

Історія саду нерозривно пов'язана з Київським університетом. Коли у 1830-х роках на пустирі за містом зводили головний корпус Університету святого Володимира, архітектор Вікентій Беретті запропонував розбити поруч ботанічний сад. Основою колекції мали стати рослини закритого Кременецького ліцею на Волині: 1834 року до Києва привезли 513 рослин 34 видів, але через брак коштів їх тимчасово розмістили в Царському саду.

Лише 1839 року Київський навчальний округ дозволив закласти тимчасовий ботанічний сад. Керувати ним доручили професору ботаніки Рудольфу Траутфеттеру, а садівником став Йоганн Гохгут. Датою заснування вважається 22 травня 1839 року, коли Траутфеттер зробив перші посадки. Наприкінці 1841-го сад отримав статус постійного; за планом архітектора Лауфера звели оранжерейний комплекс і тераси, що збереглися досі, а до 1850 року облаштування завершили. 1852 року тут уже росло понад 25 тисяч дерев, 419 видів кущів і понад чотири тисячі видів інших рослин.

Навашин, зоопарк і Фомін

З 1894 по 1914 рік садом керував Сергій Навашин, який 1898 року відкрив подвійне запліднення у квіткових рослин — одне з ключових відкриттів ботаніки, що принесло університету світову славу. На початку XX століття на території саду деякий час містився перший київський зоопарк; 1913 року його перевели на нинішнє місце біля Берестейського проспекту.

У 1914–1935 роках сад очолював ботанік, академік Олександр Фомін. На його роки припали Перша світова війна, революції й громадянська війна, і саме завдяки йому сад і його оранжерейні колекції пережили той час. Після смерті Фоміна 1935 року сад отримав його ім'я. Того ж року сюди завезли сім тисяч лимонних дерев із Закавказзя — у нових теплицях, які обігрівала перша київська ТЕЦ, хотіли створити розсадник цитрусових для киян.

Повоєнні десятиліття

У травні 1944 року, невдовзі після звільнення Києва, сад відкрили для відвідувачів, і почалася відбудова, зокрема капітальний ремонт головної оранжереї. У 1960–1970-х роках з'явилися експозиції спорових рослин, альпінарій, колекції рододендронів, магнолій і кизильників. 1960 року сад визнали пам'яткою садово-паркового мистецтва, а 1969-го він став науково-дослідною установою. 1976 року дослідниця Тамара Коршук разом з ландшафтними архітекторами Емілією Шараповою та Ольгою Міщук заклала Сад магнолій, а 1985 року в саду встановили пам'ятник «Навала» (скульптор Валентин Селібер) студентам і викладачам університету, які загинули, захищаючи Київ 1941 року.

Колекції: від магнолій до столітніх пальм

Сьогодні на 22,5 гектара в самому центрі міста зібрано близько 10 тисяч видів, форм і сортів рослин. Оранжерейна колекція — понад 4 тисячі видів тропічних і субтропічних рослин — з 2015 року має статус Національного надбання. Для найвищих пальм у 1970-х звели оранжерею заввишки понад 30 метрів; її гордість — величезна пальма лівістона, яку, за переказами, привезли ще з Кременця і яка вперше зацвіла 1979 року. Тут ростуть одна з найбільших в Україні колекцій кактусів і сукулентів, орхідеї, бамбук, кавове й хлібне дерева, а у відкритому ґрунті — старі дуби, гінкго, понад 170 видів і сортів рододендронів.

Але найбільше киян приваблює весна: колекція листопадних магнолій, найбільша в Україні (понад 70 видів, гібридів і сортів), зацвітає у квітні, і до неї щороку вишиковуються черги з фотоапаратами. Слідом квітнуть сакури, бузок і рододендрони.

Сад сьогодні

Сад належить Київському національному університету імені Тараса Шевченка і поділений на дві частини: східна, з партером, алеями й Садом магнолій, відкрита для всіх, а західну наукову зону з оранжереями й розсадниками можна відвідати лише з екскурсією. 10 жовтня 2022 року під час масованого ракетного удару по Києву оранжереї саду зазнали пошкоджень, але колекції вдалося зберегти, і сад продовжує працювати.