Андріївська церква

Гора апостола Андрія

За «Повістю минулих літ», апостол Андрій Первозваний, пливучи Дніпром, зупинився під київськими горами, піднявся на одну з них і поставив хрест, провістивши, що тут постане велике місто з багатьма церквами. Ту гору здавна вважають Андріївською. Храми на ній змінювали один одного століттями, останній дерев'яний розібрали у першій половині XVIII століття.

Палацова церква імператриці Єлизавети

1744 року до Києва приїхала російська імператриця Єлизавета Петрівна. Вона задумала тут літню резиденцію, яку згодом збудували як Маріїнський палац, і палацову церкву на Андріївській горі, а 9 вересня 1744 року сама заклала перші камені майбутнього храму. Перший проєкт Йоганна Готфріда Шеделя відхилили, і креслення доручили придворному архітекторові Бартоломео Франческо Растреллі.

Будівництвом керував московський архітектор Іван Мічурін. Він дослідив пагорб і з'ясував, що під насипним ґрунтом, просякнутим підземними водами, щільна порода залягає лише на глибині 13–14 метрів. Тому церкву поставили на двоповерховий будинок-підкліт заввишки понад десять метрів, стіни якого слугують їй фундаментом. Мурування завершили 1754 року, а оздоблення тривало ще понад десятиліття: церкву освятили лише 1767-го. Її однобанний хрестоподібний об'єм обступають чотири декоративні вежі з колонами коринфського ордеру. Зелені бані, біло-бірюзові фасади й позолочений декор роблять силует храму впізнаваним з Подолу та з Дніпра.

Інтер'єр Растреллі

Усередині немає ані стовпів, ані хорів, тож простір під банею читається одразу. Найцінніше тут — різьблений позолочений іконостас за рисунками Растреллі. Його деталі вирізьбили в Петербурзі, щоб зекономити час, а потім змонтували в Києві. Ікони у 1751–1752 роках написала «живописна команда» Івана Вишнякова, кілька образів і «Таємну вечерю» у вівтарі — Олексій Антропов. Так само цінні ківорій над престолом і проповідницька кафедра. У трансепті висять два полотна XIX століття на сюжети літописних переказів про поширення християнства на Русі. У заповіднику наголошують, що це єдиний повністю збережений сакральний інтер'єр, створений за проєктом Растреллі.

Від парафії до музею і ставропігії

Невдовзі після освячення церкву передали Київському магістрату, а згодом міській думі. 1932 року радянська влада заборонила тут служби, у 1930-х церква стала філією музейних установ. Під час Другої світової війни богослужіння відновили, але 1961 року храм знову закрили. 1968 року тут відкрили архітектурно-історичний музей, що згодом став частиною Національного заповідника «Софія Київська». Під час реставрації 1974–1987 років фахівці користувалися копіями авторських креслень Растреллі, виявленими у віденському музеї «Альбертіна».

На початку XXI століття в церкві правила Українська автокефальна православна церква. 18 жовтня 2018 року Верховна Рада ухвалила закон, за яким храм передали у безоплатне користування Вселенському патріархату. Тут облаштували Ставропігію Константинопольського патріархату, а церква лишилася державною власністю і музеєм. Першу архієрейську літургію Ставропігія відслужила 13 грудня 2018 року, на свято апостола Андрія.

Порятунок пагорба і велика реставрація

Найбільша загроза для храму ховається під ним: Андріївську гору роками підточували зсуви, а стіни й фундаменти давали тріщини. Напередодні Євро-2012 схил укріпили й перебудували проїзну частину Андріївського узвозу. Комплексна протиаварійна та реставраційна кампанія тривала одинадцять років, з 2009 до 2020-го. Церкву урочисто відкрили 13 грудня 2020 року, а з 15 грудня вона знову приймає відвідувачів. 2022 року проєкт отримав європейську премію Europa Nostra у сфері збереження спадщини.

Як оглядати

До входу ведуть круті чавунні сходи з боку Андріївського узвозу. Обов'язково обійдіть церкву терасою за балюстрадою: звідти видно дахи Подолу, Дніпро, Труханів острів і лівобережжя. Знизу починається Андріївський узвіз з галереями, Замком Річарда та Музеєм однієї вулиці. Біля церкви знімали фінал фільму «За двома зайцями» з невдалим вінчанням Голохвостого і Проні Прокопівни, тож сцену легко впізнати на місці.