Художники та архітектори
Михайло Врубель
17 березня 1856 — 14 квітня 1910
- Художник
Один із найоригінальніших художників межі XIX–XX ст. У 1884–1889 роках жив у Києві: розписав Кирилівську церкву, працював над ескізами для Володимирського собору.
Який, одначе, гарний Київ! Шкода, що я тут не живу. Я люблю Київ!
Біографія
Михайло Врубель приїхав до Києва у травні 1884 року ще студентом Петербурзької академії мистецтв. Його запросив професор Адріан Прахов, який керував реставрацією давньої Кирилівської церкви XII століття. Київ став для 28-річного художника початком власного шляху: тут він прожив п’ять років, до середини 1889-го, а сам пізніше згадував ці роки як одні з найщасливіших.
На перших порах Врубель оселився в мезоніні будинку на Володимирській, 46, де тоді містилася Київська рисувальна школа Миколи Мурашка (будинок не зберігся). Разом із Миколою Пимоненком та учнями школи він відновлював давній стінопис Кирилівської церкви, а на місцях, де фрески було втрачено, створив власні композиції: архангела Гавриїла на передвівтарному стовпі, «Вхід Господній до Єрусалима», «Надгробний плач» і монументальне «Зішестя Святого Духа на апостолів» (1885) на склепінні хорів. Чотири ікони для мармурового іконостаса він написав на цинкових дошках у Венеції, куди їздив восени 1885 року вивчати візантійські мозаїки.
У 1886 році в Києві з’явилася одна з найкращих його станкових робіт — «Дівчинка на тлі перського килима». Того ж грудня художник переїхав до будинку на Трьохсвятительській, 16 (нині Десятинна, 14) біля Андріївської церкви — тут у нього була майстерня з балконом на Дніпро. Нині будинок позначено меморіальною дошкою роботи Івана Кавалерідзе (1962).
Для Володимирського собору Врубель у 1887 році створив ескізи «Воскресіння» та «Надгробного плачу», але будівельна комісія їх не прийняла — надто сміливими вони здалися для церковного канону. Зрештою в 1889 році він виконав у соборі лише орнаменти бічних вівтарів, а його ім’я так і не потрапило на меморіальну дошку з переліком авторів розписів. Тієї ж весни художник оздобив плафони в особняку колекціонерів Ханенків на Терещенківській, 15 — нині це Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.
Після переїзду до Москви Врубель ще кілька разів приїздив до Києва з дружиною, співачкою Надією Забілою. У 1903 році тут раптово помер їхній дворічний син Савва, похований на Байковому кладовищі; після цього художник до Києва більше не повертався.
Київські твори Врубеля зберігає Національний музей «Київська картинна галерея» (Терещенківська, 9), а його розписи досі можна побачити в Кирилівській церкві. З 1939 року ім’я художника носить Врубелівський узвіз.
Хронологія життя
- 1884 Приїзд до Києва На запрошення Адріана Прахова береться за реставрацію Кирилівської церкви.
- 1885 «Зішестя Святого Духа» Пише композицію на хорах церкви, восени їде до Венеції працювати над іконами.
- 1886 «Дівчинка на тлі перського килима» Створює одну з найкращих київських картин; у грудні оселяється на Десятинній, 14.
- 1887 Ескізи для Володимирського собору «Воскресіння» і «Надгробний плач» відхилено будівельною комісією.
- 1889 Орнаменти й плафони Розписує орнаменти у соборі та плафони особняка Ханенків, улітку залишає Київ.
- 1903 Остання київська трагедія Помирає син Савва, похований на Байковому кладовищі.
- 1910 Смерть Помер у Санкт-Петербурзі; у травні в Києві відкрилася виставка його акварелей і малюнків.
- 1962 Меморіальна дошка На будинку на Десятинній, 14 встановлено дошку роботи Івана Кавалерідзе.
Головні здобутки
- Розписи Кирилівської церкви Нові композиції та ікони серед фресок XII століття.
- Ескізи для Володимирського собору Сміливі варіанти «Воскресіння» й «Надгробного плачу», що випередили час.
- Інтер’єри особняка Ханенків Фриз і плафон, які й сьогодні можна побачити в музеї.
- Київський період Тут сформувався власний стиль художника, відомий як «доба Врубеля».
Київ у долі
- Кирилівська церква (вул. Олени Теліги, 12) — розписи 1884–1885 рр., зокрема «Зішестя Святого Духа», та ікони іконостаса.
- Володимирська, 46 — тут була рисувальна школа Мурашка, де Врубель жив у 1884 р. (будинок не зберігся).
- Десятинна, 14 — майстерня й житло з грудня 1886 р.; меморіальна дошка 1962 р.
- Володимирський собор (бульв. Тараса Шевченка, 20) — орнаменти бічних вівтарів, 1889 р.
- Особняк Ханенків (Терещенківська, 15) — плафони 1889 р., нині Музей Ханенків.
- Хрещатик, 40 — «Номери Кане», де художник жив з осені 1888 до серпня 1889 р.
- Київська картинна галерея (Терещенківська, 9) — київські твори художника.
Місця на нашому сайті
Галерея
-
-
-
