Київський зоопарк

Звіринець у Ботанічному саду

Зоопарк створили не чиновники, а ентузіасти. Ініціаторами стали члени Київського товариства любителів природи: професори Університету святого Володимира й Політехнічного інституту, гімназійні вчителі, лікарі. Свою офіційну дату заснування зоопарк веде від 21 березня 1907 року, коли товариство отримало дозвіл розмістити звіринець у Ботанічному саду університету та збирати кошти на утримання тварин. У довідниках трапляються також 1908 і 1909 роки. Наприкінці 1909 року колекція налічувала вже 115 видів хребетних, майже чотири сотні тварин.

Утримували звіринець переважно коштом меценатів. Серед жертводавців були підприємець Олександр Терещенко, власник Асканії-Нови Фрідріх Фальц-Фейн, архітектор Владислав Городецький, художник Сергій Святославський. Місто давало невеликі субсидії, але тварин ставало дедалі більше, і в тісному університетському саду їм бракувало місця.

Переїзд на Шулявку

16 травня 1912 року міська влада виділила зоопарку нову ділянку — 16 десятин (близько 23 гектарів) на Шулявці, навпроти корпусів Політехнічного інституту. Яруватий рельєф не годився під забудову, зате пасував зоосаду: в ярах викопали ставки для водоплавних птахів, нагорі поставили вольєри й клітки. Тварин перевезли 1913 року, а офіційне новосілля відбулося у квітні 1914-го. Відтоді з'явилася й сусідня Зоологічна вулиця.

Перша світова та громадянська війни загальмували розвиток, але колекцію вдалося зберегти. 1919 року зоопарк перейшов у державну власність і отримав статус зоологічного парку; першим директором став секретар товариства Венантій Бурдзинський. 1935 року за ним остаточно закріпили територію, обгородили її й почали будувати слоновник і приміщення для мавп. Під час нацистської окупації більшість тварин вивезли до Німеччини, а сам зоопарк зруйнували. Відремонтований нашвидкуруч, він знову прийняв відвідувачів 10 квітня 1944 року.

Велика реконструкція 1960–1980-х

Сучасного вигляду зоопарк набув після реконструкції, розпочатої 1966 року. Збудували новий центральний вхід із касами; його прикрасили скульптури левів і зубра Юрія Рубана (1968). У грудні 1970 року відкрили павільйон птахів площею 2400 м², а 1972-го акватераріум. 1976 року з'явився комплекс приматів, а в травні 1982-го «Острів звірів», де великих котів від відвідувачів відділяють не ґрати, а рови з водою. Від 1972 року територія є пам'яткою садово-паркового мистецтва, від 1983-го — об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Тут росте понад 130 видів дерев і кущів.

Зоопарк пам'ятає своїх улюбленців: слона Боя, бегемотиху Бресту, яка прожила тут з 1958 до 2016 року й вважалася найстарішим бегемотом у світі, білу носорожицю Тривогу. 1990–2000-ті були важкими: занепад колекції, гучні скандали через загибель тварин. Від 2017 року триває масштабна реконструкція з новими вольєрами, ближчими до природних умов.

Слон Хорас і зоопарк у війну

Найбільший мешканець зоопарку, азійський слон Хорас, народився 14 лютого 2005 року в берлінському Tierpark і живе в Києві з початку 2010-х. Для нього планують шестигектарну «Долину слонів» і створення слонової групи.

24 лютого 2022 року зоопарк зачинився для відвідувачів, але тварин не евакуйовували. Близько п'ятдесяти працівників і три десятки членів їхніх родин жили просто на території, щоб доглядати за тваринами під звуки вибухів; Хорасу через стрес давали заспокійливе. Європейські зоопарки надсилали корми й ліки, а кияни купували квитки онлайн, щоб підтримати заклад. У квітні 2022 року сюди прихистили 141 тварину з приватного зоопарку в Ясногородці на Київщині. 12 травня 2022 року зоопарк знову відкрився, спершу як парк із вуличними експозиціями. Під час повітряної тривоги відвідувачі мають іти до укриття.

Війна досягла й самого зоопарку. У ніч на 2 липня 2026 року під час масованої атаки на Київ пошкодило павільйони приматів і птахів, акватераріум, купол зимового саду, сіносховище та північну вхідну групу. Уламки скла поранили черепах і крокодилів, але жодна тварина не загинула; найбільших втрат зазнали тропічні рослини зимового саду.